Американський композитор Джордж Ґершвін народився та виріс у Нью-Йорку, а його батьки емігрували до США з України. Над своїми творчими проєктами митець працював разом зі старшим братом Айрою. Айра був поетом, але в дитинстві саме йому батьки купили піаніно. Проте Джордж відвоював інструмент і недарма. Його талант став джерелом багатьох класичних музичних шедеврів. Музику Ґершвіна грали на Бродвеї та використовували у зніманні фільмів. Про те, яким було життя відомого композитора, розповідає newyorkski.info.
Родина та захоплення музикою
Яків Гершович (саме таким було справжнє ім’я Джорджа Ґершвіна) народився 26 вересня 1898 року у Нью-Йорку. Його батько Мойше був родом з Одеси, де працював чоботарем. Мати Роза походила з Київщини. У 1890-х роках обидва вони пливли на пароплаві до Нью-Йорка, щоб почати нове життя й врешті почали його разом.
Приїхавши до США пара побралась. Молодята винайняли квартиру у дерев’яному будинку на Снедикер-авеню. В родині з’явились три сини та донька. Старшого сина батьки назвали Ізя (по-американськи Айра), другого – Яковом.
Мати мріяла, що сини стануть вчителями, але хлопці зростали шибайголовами й не дуже цікавились наукою. Для Якова все змінила зустріч із Максом Розенцвейгом. Той зіграв на шкільному концерті «Гумореску» Дворжака на скрипці. Музика так захопила юного Якова, що він під зливою чекав на виконавця, познайомився та потоваришував із ним. На Розенцвейга чекала доля відомого скрипаля, а тоді, у дитинстві, він відкрив Якову Гершовичу світ музики.
У цей час батьки саме придбали піаніно для Айри. Проте грою захопився його молодший брат. Спочатку навчався сам – на слух підбирав улюблені мелодії. Потім, крім самоосвіти, у Якова з’явились учителі. Упродовж двох років хлопець змінив чотирьох наставників. Чарлз Гамбіцер виявився серед них найкращим. Він одразу помітив талант учня й зробив усе, щоб удосконалити його музичне виховання.
Гамбіцер викладав радісно та захоплено й сприяв розвиткові таланту Якова. Завдяки йому хлопець відкрив для себе музику Йоганна Себастьяна Баха, Фредерика Шопена, Ференца Ліста, Клода Дебюссі, Моріса Равеля та інших видатних композиторів. Навчання тривало до 1918 року, коли вчитель пішов з життя.
Музична кар’єра: початок та розвиток
Батьки Джорджа Ґершвіна підтримували його захоплення музикою, але не думали, що це стане кар’єрою хлопця. У 1912 році мати записала його до комерційної школи, але комерсанта з Джорджа так і не вийшло. Він вирішив залишити школу і професійно зайнятися музикою.
У 1915 році Джордж влаштувався на посаду піаніста-популяризатора у видавництво «Ремік і Ко». Його завданнями було продавати ноти та виконувати на піаніно різноманітні музичні композиції. Крім того, юнак працював піаністом у ресторанах та нічних клубах.
Невдовзі світ побачив перший авторський твір майбутнього видатного композитора – «When You Want ‘Em, You Can not Get’ Em». Композиція здобула успіх, а творчість Ґершвіна привернула увагу бродвейських продюсерів. Так, Зігмунд Роберт додав його музику до своєї оперети «The Passing Show of 1916».
Протягом 1918-1919 років на Бродвеї було презентовано багато творів композитора. Його пісню «Swanee» включили до мюзиклу «Синдбад». У виконанні Ела Джонсона вона мала приголомшливий успіх у публіки.
Надалі Джордж Ґершвін розвивався та продовжував шукати власний стиль. Так, він спробував додати елементи джазу до композицій традиційного типу. В результаті створив одноактну оперу «135 вулиця». Наступним твором, написаним у змішаній манері, стала «Рапсодія у стилі блюз» для фортепіано з оркестром. Ця композиція сколихнула американський музичний світ. Вона була неоднорідною за формою, мала оригінальні мелодію та ритм, яскравий національний колорит. Рапсодія отримала міжнародне визнання і досі залишається найпопулярнішим симфонічним твором Джорджа Ґершвіна.
Цікаво, що у творах композитора часто лунали українські мотиви. У 1925 році він написав оперету «Пісня полум’я», яка містила «Козацьку любовну пісню», створену за мотивами мелодії «Їхав козак за Дунай».
У цей період до Джорджа Ґершвіна прийшла слава та матеріальні статки. Родина придбала п’ятиповерховий будинок на 103-й вулиці, а хвилюватись про гроші не було потреби.
Джордж Ґершвін у Європі
Здобувши славу у США, композитор разом із братом Айрою та його дружиною поїхав до Європи. Вони відвідали Лондон, Париж та Відень. Ґершвін мав змогу не лише продемонструвати власний талант, а й поспілкуватись із видатними європейськими композиторами того часу. Одним із них був Моріс Равель.
Ґершвін, який соромився браку музичної освіти, хотів повчитися у відомого колеги. Равель неабияк здивувався й запитав, скільки той заробляє. Почувши цифру, що сягала 100 000 доларів на рік, Равель відповів, що сам би хотів брати у Ґершвіна уроки.
Подорож закінчилась влітку 1928 року. З неї композитор повернувся з нарисами симфонічної поеми «Американець у Парижі». Її брати Ґершвіни закінчили разом у 1931 році, а наступного року були нагороджені Пулітцерівською премією. Цю нагороду тоді вперше присудили музичній постановці.
Варто зазначити, що увесь цей час Джордж Ґершвін працював разом з братом, який писав тексти для його музичних творів. Цей творчий тандем був одним із найуспішніших та найпродуктивніших на Бродвеї.
Опера «Поргі і Бесс»
Одного разу Джорджа Ґершвіна мучило безсоння й він вирішив щось почитати. Обрав роман Дюбоса Гейворда, який розповідав історію американських Ромео та Джульєтти. Читаючи, композитор відчув силу цих образів, а в його уяві почали поставити мелодії. До ранку Ґершвін дочитав твір й написав його автору, що має на меті створити оперу на основі роману.
Наприкінці 1933 року композитор двічі їздив до Чарльстона, обговорював з Гейвордом деталі опери, знайомився з місцем дії та слухав народну музику. Роботу над оперою «Поргі і Бесс», яку визнали найкращою в США, він закінчив 2 вересня 1935 року. Слова до неї написав його старший брат.
Цікаво, що популярну арію «Summertime» для цієї опери Ґершвін написав, надихнувшись українською колисковою «Ой ходить сон коло вікон». Цю композицію він почув у Нью-Йорку у виконанні Українського національного хору, яким керував Олександр Кошиць. Її першими виконавцями стали Еббі Мітчел та Анна Браун, які виконали її під час прем’єри опери 10 вересня 1935 року у Бостоні.
Особисте життя, смерть та пам’ять
Джордж Ґершвін був не лише талановитим композитором, а й красенем та чудовим оповідачем. Він легко та часто закохувався, а в пресі час від часу писали про його романи з відомими танцівницями та зірками кіно. Митець навіть якось вирішив посвататись до акторки Полет Годар, дружини Чарлі Чапліна.
Одружився він з зіркою американського театру на їдиші Фрайделе Ойшер. У пари народилась донька Мерилін та син Майкл.
Після прем’єри опери «Поргі і Бесс» Джордж Ґершвін продовжував багато працювати. Проте його долало нервове напруження. Він не міг спати та їсти, став дратівливим і відчував хронічну втому. Через якийсь час почав забувати ноти. В липні 1937 року у композитора було діагностовано пухлина головного мозку.
Ґершвіна госпіталізували до клініки «Седарс Сінай» та спробували зробити операцію. Вранці 11 липня 1937 року він пішов з життя, не приходячи до тями. Композитору було 38 років.
У 1945 році світ побачила картина «Рапсодія в блакитних тонах», присвячена видатному композитору. У 1985 році братів Ґершвінів нагородили Золотою медаллю Конгресу.