Американська народна художниця Анна Мері Робертсон Мозес до 78 років жила простим життям, сповненим щоденної праці. Вона не здобула художньої освіти, мала велику родину та багато турбот, але поклик до творчості завжди жив у її душі. Жінка змогла реалізувати свій талант тоді, коли вже стала бабусею. У 1950-х роках її фото прикрасило обкладинку журналу «Тайм», про неї почали писати книги та знімати фільми, а картини експонували на виставках в усьому світі. Про шлях Анни Мозес до мрії розповідає newyorkski.info.
Початок історії Анни Мозес
Анна Мері Робертсон народилась 7 вересня 1860 року у Гринвічі, штат Нью-Йорк. Її батько був фермером та займався перероблюванням льону. Мати допомагала йому з господарством. У родині було десять дітей. Коштів на здобуття освіти для них не було.
Щоправда, Анна недовгий час відвідувала місцеву школу. Особливо їй сподобались уроки образотворчого мистецтва. Дівчинка захопилась малюванням, але у її батьків не було змоги купити олівці, тому Анна малювала лимонним та виноградним соком, травою, меленою охрою та гашеним вапном.
У 12 років вона влаштувалась хатньою робітницею до заможної сусідської родини. Так Анна працювала упродовж наступних 15 років. Один з її роботодавців помітив захоплення дівчини малюванням та придбав їй крейду та воскові олівці. Тож у вільний час вона мала змогу малювати, але тоді й гадки не мала, що колись малюнки принесуть їй світову славу.
Особисте життя
У 27 років Анна вийшла заміж за Томаса Мозеса, з яким разом працювала на фермі. Йому запропонували роботу на конярському господарстві у Північній Кароліні, тож пара вирушила у дорогу. Проте до місця призначення вони не доїхали, а залишились у Стонтоні, штат Вірджинія.
Протягом двох наступних десятиліть подружжя працювало на місцевих фермах. Анна придбала корову та збивала з молока вершкове масло, а також готувала на продаж картопляні чипси. У пари народилось десять дітей, але лише п’ятеро з них дожили до повноліття.
Подружжю вдалось зібрати гроші на власну маленьку ферму Маунт Ейрі поблизу Верони, штат Вірджинія. У ній вони оселились у 1901 році. Через чотири роки родина повернулась на північний схід США та оселилась на фермі в Ігл-Брідж, штат Нью-Йорк.
У 1927 році чоловік Анни раптово пішов з життя після серцевого нападу. Жінка більше не виходила заміж. У 1936 році вона переїхала до родини однієї зі своїх доньок.
Творчість Анни Мозес
Прагнення до творчої діяльності завжди було присутнє у житті Анни Мозес. Коли вона облаштовувала перший родинний будинок, то власноруч розмалювала камінну дошку. Маючи трохи вільного часу, жінка створювала різноманітні милі дрібнички та малювала.
У 1932 році у її житті з’явилось захоплення вишивкою. Анна Мозес створювала картини з пряжі для друзів та рідних. Проте через декілька років у неї загострився артрит і вишивати вона більше не могла. Тоді одна з сестер порадила їй повернутись до малювання. Малювала вона обома руками й у віці 78 років розпочала художню кар’єру.
Анна вигадала собі творчий псевдонім «Матінка Мозес», хоча перші її виставки пройшли під іменем «Місис Мозес». У пресі, з огляду на поважний вік художниці, Анну якось назвали «Бабуся Мозес» й саме цей псевдонім надалі закріпився за нею.
Увагу громадськості її роботи вперше привернули у 1940 році. За наступні два десятиліття художниця створила понад 1500 полотен, а свою останню картину «Веселка» завершила, коли їй було понад 100 років.
Мистецька кар’єра та визнання
Анну Мозес називають народною художницею, тому що вона не здобула формальної мистецької освіти. Її роботи умовно поділяють на ранню та пізню творчість, простежуючи еволюцію художниці від копіювання популярних гравюр до створення власного унікального стилю.
Ранні картини Анни Мозес менш індивідуальні та реалістичні. Вона створювала прості композиції або копіювала ті, що траплялись їй на очі. Згодом мисткиня перейшла до зображення складних панорамних композицій сільського життя. При цьому вона ніколи не включала до своїх робіт ознаки технічної цивілізації. На її картинах глядач не побачить стовпів та дротів електропостачання, тракторів чи літаків у небі. Натомість Бабуся Мозес зображувала вершників, коней, запряжених у брички або карети. Наскрізною темою її робіт була глибока повага до праці, місцевої історії, природи, а також любов до веселощів і свят.
Малюнки Анни Мозес вперше придбав колекціонер Луїс Келдор у 1938 році, побачивши їх у вітрині аптеки під час візиту до водоспаду Гусік-Фоллс. Потім він знайшов художницю та купив ще десять її робіт, заплативши до 5 доларів за кожну. Наступного року Келдор переконав керівництво Музею сучасного мистецтва у Нью-Йорку включити три малюнки Мозес до виставки «Сучасні американські художники», а потім організував для неї виставку у галереї «Сент-Етьєн».
Перша персональна виставка Анни Мозес була відкрита у Нью-Йорку 9 жовтня 1940 року. У листопаді була проведена друга виставка та зустріч з художницею в універмазі «Gimbel’s». Після цього її картини почали демонструвати на інших виставках у США та за кордоном. Популярність Анни Мозес почала зростати, як і кількість тих, хто хотів придбати її роботи.
Якщо спочатку художниця брала від 3 до 5 доларів за картину, то згодом їх продавали через компанію «Grandma Moses Properties, Inc.», оцінюючи від 8000 до 10 000 доларів. У 2006 році картину художниці 1943 року під назвою «Сіножать» продали на аукціоні Крістіз у Нью-Йорку за 1,2 мільйона доларів.
Бабуся Мозес швидко стала популярною фігурою у мистецькому просторі 1950-х років. Її виставки, як і її особистість, зацікавили не лише американців, а й увесь світ. На художницю чекало визнання:
- у 1949 році президент Гаррі Трумен нагородив її премією Жіночого національного пресклубу за видатні досягнення в мистецтві,
- у 1950 році Національний пресклуб зарахував Мозес до п’ятірки жінок США, гідних постійної медійної уваги,
- Національна асоціація виробників домашнього одягу визнала її «Жінкою року 1951»,
- також її вшанували двома почесними докторськими ступенями – у Коледжі Рассела Сейджа у 1949 році та у Коледжі мистецтва та дизайну Мура у 1951 році.
У 1950 році було знято документальний фільм про життя художниці, який здобув номінацію на премію «Оскар». Через два роки Анна Мозес опублікувала автобіографію «Історія мого життя», а у 1953 році з’явилась на обкладинці журналу «Тайм». Її часто запрошували на телевізійні шоу та програми, брали інтерв’ю та писали про неї у газетах та журналах.
Смерть та творча спадщина Бабусі Мозес
Видатна художниця пішла з життя 13 грудня 1961 року в Центрі здоров’я у Гусік-Фоллс у віці 101 рік. Її поховали на цвинтарі Кленовий гай, а пам’ять Бабусі Мозес вшанував Президент США Джон Кеннеді.
Після смерті художниці її роботи експонували на великих пересувних виставках у США та за кордоном. Інтерес до них не згасає й у XXI столітті. Так, картину 1942 року «Старий будинок у клітинку», яку спочатку придбали за менш ніж 10 доларів, у 2004 році на виставці у Мемфісі оцінили у 60 000 доларів.
У 1969 році у США випустили пам’ятну марку на честь художниці з зображенням її картини «Четверте липня». Цю роботу Отто Каллір з галереї «Сент-Етьєн» подарував у 1952 році Білому дому.