Парад пуерториканців у Нью-Йорку — це яскрава та масштабна щорічна подія, що відзначає культуру, історію та внесок пуерториканців у життя США. Він виходить за межі простої фольклорної святкової акції, несучи соціальний зміст, наголошує на важливості самобутності, культурної спадщини та політичного впливу пуерто-риканської громади. Докладніше про цей традиційний щорічний захід — далі на newyorkski.info.
Історія виникнення параду
Щороку у другу неділю червня П’ята авеню Нью-Йорка вибухає кольорами, музикою та гордістю — місто святкує Національний парад до Дня Пуерто-Рико. Це грандіозне вшанування понад чотирьох мільйонів пуерториканців, які живуть на острові, та ще стількох же, хто називає материкові Сполучені Штати своїм домом.
Історія цього яскравого дійства бере початок у 1958 році, коли в іспаномовному Гарлемі відбувся перший Desfile Puertorriqueño. Його засновники прагнули зробити щось більше, ніж просто святкування — вони хотіли перетворити успіхи пуерто-риканської громади на видиму демонстрацію єдності, гідності та культурної сили.
Парад швидко зростав та згодом перемістився на П’яту авеню — серце Мангеттена. У 1995 році подія отримала статус національної. Було створено організацію National Puerto Rican Day Parade, Inc. (NPRDP), яка розширила концепцію святкування до рівня всієї країни. Під керівництвом доктора Рамона Велеса нова команда зробила парад не лише урочистою ходою, а й освітнім та культурним рухом, що підтримує лідерство та ідентичність пуерториканців у США.
Маршрут простягається від 44-ї до 86-ї вулиці П’ятої авеню. Уздовж цієї легендарної траси збираються до трьох мільйонів глядачів, а в колоні йдуть десятки тисяч учасників — представники культурних організацій, шкіл, музичних колективів та діаспорних груп з усієї країни.
Парад неодноразово прикрашали зірки світового масштабу — Дженніфер Лопес, Рікі Мартін, Марк Ентоні, Розі Перес, Джеральдо Рівера, а також політичні лідери, серед яких Майкл Блумберг, Руді Джуліані, Чак Шумер. Щороку обирають почесних власників титулів — Великого маршала, «Короля», «Хрещену матір» чи «Посла Ла Сальси».
Національний парад до Дня Пуерто-Рико — найбільша демонстрація етнічної гордості у США, культурна ікона, що з’єднує острів та материк. Його наслідують десятки міст, від Чикаго до Філадельфії, але саме Нью-Йорк залишається духовним центром святкування.
Місія та вплив параду
З самого початку метою параду було підвищити національну обізнаність про внесок пуерториканців у розвиток суспільства. Його місія — розширювати можливості громади, підтримуючи освіту, економічний розвиток, соціальний прогрес та навіть екологічну свідомість.
Під гаслом «Un Pueblo, Muchas Voces» — «Одна нація, багато голосів» — організація наголошує: пуерто-риканська ідентичність не є однорідною. Вона живе в багатьох проявах — від митців та науковців до лідерів бізнесу.
Одним з найважливіших напрямів діяльності NPRDP є освітня підтримка молоді. Щорічна стипендіальна програма, що діє з 2013 року, щороку надає 200 тисяч доларів ста талановитим учням та студентам пуерто-риканського походження. Мета проста, але глибока — надихнути наступне покоління на досягнення, які стануть гордістю всієї громади.
Як і будь-яке велике явище, парад став частиною популярної культури. Його згадували, пародіювали й навіть критикували на телебаченні — свідчення того, наскільки глибоко він вкоренився в американському культурному просторі.
Найвідоміша поява — у культовому серіалі «Сайнфелд» (епізод «The Puerto Rican Day»), де герої застрягають у заторі через парад. Сцена з випадковим підпалом прапора викликала гучний скандал, і NBC певний час заборонила епізод, який пізніше все ж повернувся на екрани у DVD-версії.
Інший суперечливий випадок стався у серіалі «Закон та порядок» (епізод «Sunday in the Park with Jorge»). Через неоднозначне зображення параду телеканал NBC був змушений попросити вибачення після протестів Національної пуерто-риканської коаліції. У поетичній книзі Джанніни Браскі «Імперія мрій» 1994 року святкова хода перетворюється на справжню революцію — символічний бунт духу та свободи. А у шоу «Непрактичні жартівники» згадка про парад з’являється у комічному ключі, що ще раз підкреслює його впізнаваність у масовій культурі.
Тож Національний парад до Дня Пуерто-Рико — це більше, ніж святковий марш. Це рух, який формує самоусвідомлення, об’єднує громаду та нагадує всьому світу: пуерториканці — це нація з тисячами голосів, але з одним серцем.
Гучні суперечки навколо Національного параду до Дня Пуерто-Рико
Свято гордості, єдності й культури неодноразово ставало ареною скандалів, де зіткнення політики, моралі та ідентичності звучали не менш голосно, ніж ритми сальси. Найгучніші з них:
- Тінь минулого: справа Освальдо Ріоса (2010 рік).
У 2010 році громада обурилася після того, як організатори обрали актора теленовел Освальдо Ріоса «Міжнародним хрещеним батьком» параду. Річ у тому, що у 2004 році Ріос відбув три місяці у в’язниці за напад на колишню дівчину — випадок домашнього насильства, який викликав гучний резонанс.
Після хвилі протестів та відмови від участі таких фігур, як конгресмен Луїс Гутієррес, і навіть корпоративних спонсорів на кшталт Verizon, актор відмовився від почесної ролі. Його місце несподівано посів Марк Ентоні, який з’явився на параді разом з тодішньою дружиною Дженніфер Лопес — і перетворив скандал на тріумф музичної єдності.
- Питання походження: історія Джона Легуізамо (2011 рік).
Наступного року нова хвиля обговорень збурила нью-йоркську пресу. Актор та комік Джон Легуізамо, який неодноразово заявляв про своє пуерто-риканське коріння, був обраний Глобальним послом мистецтв параду 2011 року. Але незадовго до святкування його батько, Альберт Легуізамо, у відвертому інтерв’ю газеті El Diario La Prensa заявив, що сім’я походить з Колумбії. Сам актор пояснив, що його дід був пуерториканцем, і організатори вирішили не позбавляти його звання, дозволивши взяти участь у параді.
- Суперечливі заслуги (2017 рік)
У 2017 році організатори вирішили вшанувати Оскара Лопеса Ріверу — активіста, засудженого за зв’язки з радикальною групою FALN. Для одних він був терористом, для інших — борцем за свободу. Це рішення призвело до масштабного бойкоту: Goya Foods, JetBlue, Coca-Cola, AT&T, New York Yankees та кілька поліційних організацій відмовилися від участі. Попри напругу, парад відбувся 12 червня 2017 року, і навіть мер Білл де Блазіо приєднався до святкування. Зрештою, Лопес Рівера відкрив парад, заявивши, що головна увага має бути зосереджена не на ньому, а на самому Пуерто-Рико.
- Тривожні наслідки (2000 рік).
Найтемніший момент в історії параду стався у 2000 році, коли після святкування у Центральному парку групи молодиків вчинили напади, грабежі та домагання проти жінок. Відеозаписи з місця подій шокували громадськість, призвівши до численних арештів. Відтоді заходи безпеки посилили, але тінь того року надовго залишилася у пам’яті міста.
Та попри всі суперечки, Національний парад до Дня Пуерто-Рико залишається найбільшою демонстрацією етнічної гордості у США.
Парад до Національного дня Пуерто-Рико 2025 року
8 червня 2025 року П’ята авеню Нью-Йорка знову перетворилася на море червоних, білих та синіх кольорів — тут пройшов 68-й Національний парад до Дня Пуерто-Рико. Графічний символ року — пуерто-риканський прапор, що виростає з коріння дерева сейба, — створив художник Хорхе Рафаель Кальдерон.
Особливою гостею параду стала чемпіонка світу з боксу Аманда «The Real Deal» Серрано. Вона — перша пуерто-риканська абсолютна чемпіонка світу в історії жіночого боксу, занесена до Книги рекордів Гіннеса за рекордну кількість титулів у різних вагових категоріях.
Парад 2025 року також відзначив прикладні мистецтва та міську культуру Пуерто-Рико. На телетрансляції виступили легенда графіті Лі Кіньонес та історикиня мистецтва доктор Ясмін Рамірес, які нагадали, як пуерто-риканські митці формували нью-йоркський рух вуличного мистецтва від середини ХХ століття до сучасності.
Серед лауреатів 2025 року — філантропка Вільнелія Мерсед Форсайт, художниця Ніца Туфіньо, сценарист Хосе Рівера, співак Норберто Велес, фотограф Рубен Натал Сан-Мігель, баскетболіст Хосе Альварадо з «New Orleans Pelicans» та багато інших діячів культури, спорту й освіти.
У межах святкування відбулися:
- Культурний фестиваль на 152-й вулиці в Бронксі (31 травня);
- Меса у соборі Святого Патріка (1 червня);
- Благодійний гала-вечір у готелі The Plaza (6 червня), де вшанували 100 стипендіатів NPRDP, які отримали гранти на загальну суму 200 000 доларів.
Для ньюйоркців цей парад — не просто день у календарі. Це пульс культури, гордості та спільності, який раз на рік перетворює П’яту авеню на живе море прапорів, танців та нескінченної пуерто-риканської енергії.