Американський кінематограф постійно поповнюється безліччю фільмів, але лише деякі стають вічною класикою. Режисером найбільш популярних із них є Вуді Аллен. За свою велику працю і талант він здобув світову славу та багато нагород. Зірки Голлівуду вважали за честь знятися у його фільмах, а глядачі захоплюються, сміються та плачуть, коли їх дивляться. Особливе значення у творчості Вуді Аллена має рідне місто Нью-Йорк, якому він присвятив кілька фільмів, наприклад: «Енні Холл», «Інтер’єри», «Мангеттен» та інші. Докладніше про це на newyorkski.
Гумор та захоплюючі історії стали початком творчого шляху Вуді Аллена
Дитинство Вуді Аллена пройшло у самому кінематографічному місті США — Нью-Йорку. Його велич, краса та насичений ритм життя надихнули майбутнього режисера на створення фільмів, які знають і люблять мільйони людей.
Вуді народився у єврейській родині 30 листопада 1935 року. Його мати Нетті працювала бухгалтером у сімейному кондитерському магазині, а батько, Мартін Конігсберг, був офіціантом та гравером-ювеліром. Обидва хотіли, щоб син мав престижну роботу адвоката, але його доля склалася інакше. Вуді Аллен обрав творчий шлях і досяг більшого, ніж від нього очікували.
До 8 років він навчався у єврейській школі, а потім перейшов до звичайної старшої школи в районі Мідвуд. Зовні Вуді був худим і скромним очкариком. Школярі називали його Рудий через яскравий колір волосся і часто над ним сміялися. А сам він був байдужий до навчання та розваг з однолітками, але любив спорт та гумор. Вуді грав у баскетбол та бейсбол, а ще вмів вигадувати оригінальні жарти.
Його сім’я жила дуже скромно, тому в юному віці він задумався про те, щоб також почати заробляти. Перші гроші йому почала приносити робота у шкільній газеті. Вуді Аллен писав жарти для кількох рубрик. Вони подобалися школярам старшого та молодшого віку, тому юний автор швидко став популярним.
У 16 років його талант помітив комік Мілт Кемен. Він влаштував юного письменника на роботу у ток-шоу до американського комедійного актора та гумориста Сіда Сізара. Таким чином Вуді Аллен продовжив займатися улюбленою справою і заробляти на життя. Після закінчення школи він вступив до Нью-Йоркського університету на факультет кінематографії, але незабаром був відрахований через постійні пропуски занять. Також він деякий час відвідував Міський коледж Нью-Йорка.
Потім Вуді Аллен зайнявся написанням сценаріїв для іншого гумориста — Герберта Шрайнера. Жарти Аллена були легкими та кумедними. Багатьом вони подобалися і викликали сміх.
Нестандартне мислення та накопичений досвід стали сильними сторонами особистості письменника-гумориста, які допомогли йому здобути перше визнання. Незабаром він став затребуваним на телебаченні. З 1954 року він писав сценарії для популярних ТБ-програм: «Шоу Еда Саллівана», «Вечірнє шоу», «Година Сізара» та інших.
Одного разу друг Вуді Аллена порадив йому відправити гумористичні оповідання у видавництва. Там теж склалося хороше враження про молодого письменника. Паралельно Вуді Аллен писав оповідання для газет та журналів у Нью-Йорку. Також він отримував багато інших пропозицій про творчу співпрацю, але від багатьох відмовлявся. Він хотів займатися справою до душі.
Робота в кіно: як режисер Вуді Аллен досягнув світового успіху?
Будучи популярним сценаристом та актором телевізійних шоу, Вуді Аллен зацікавився роботою в кіно. Перший його дебют на великому екрані відбувся під час зйомок фільму «Що нового, кицька?». Спочатку йому дали доручення змінити сценарій — додати туди більше комічних ситуацій. Потім в якості нагороди Вуді Аллену дали не лише гонорар, але й маленьку роль. З того часу розпочалася його творча діяльність у кінематографі.
Спочатку Вуді Аллен почав проявляти себе як режисер фільмів. Але йому часто не подобалося змінювати сценарії за рішенням продюсерів. Саме тому він замислювався про те, щоб почати самостійно займатися створенням фільмів і контролювати весь процес.
Першими його авторськими роботами кіномистецтва були «Хватай гроші та біжи», «Банани», «Все, що ви завжди хотіли знати про секс, але боялися запитати». Вуді Аллен сам написав сценарії до цих фільмів та організував процес зйомки у Нью-Йорку.
З 1969 року його фільми продюсувала кінокомпанія «Jack Rollins & Charles H. Joffe Productions». Серед них було багато тих, які створені на основі дотепного гумору, який прославив Аллена на весь світ. Завдяки йому у сфері кіно з’явився новий жанр — інтелектуальна комедія. У ній поєднуються ексцентрика, мелодрама та соціальна сатира.
Також особливостями фільмів Аллена стала велика кількість закадрового тексту та музики. У багатьох із них він грав у головних ролях. На екрані режисер був таким самим, як і в житті: скромним, худим, розумним та товариським, завдяки чому швидко запам’ятався та сподобався глядачам. Його улюбленими місцями для зйомок фільмів були найкрасивіші міста світу: Лондон, Нью-Йорк, Рим, Париж.
З середини 1980-х років Вуді Аллен почав поєднувати трагічне та комічне, наприклад, у сюжетах «Ханна та її сестри» та «Злочини та провини». Кінокритики часто відзначали глибокий філософський сенс та різноманітність фільмів, створених за його сценаріями. Тим часом нью-йоркський режисер продовжував експериментувати зі стилями, музикою, епізодами перед показом кожної нової кінопрем’єри.
Завдяки цьому багато його фільмів було визнано кращими на кінофестивалях. Наприклад, фільм «Матч-пойнт», знятий у Лондоні, став одним із найпопулярніших за перші 10 років роботи Аллена в кіно. Також великий успіх принесли інші фільми: «Північ у Парижі», «Ти зустрінеш таємничого незнайомця», «Кулі над Бродвеєм. «Всі кажуть, що я люблю тебе».
Вуді Аллен писав сценарії для фільмів про кохання, дружбу, подорожі, сімейне життя, перемоги та поразки. Деякі з них режисер присвятив рідному місту Нью-Йорку, у яких також взяв участь. Він розповідав про себе і свої переживання, ставлення до життя та близьких людей. Щирість та креативний підхід до виробництва фільмів були високо оцінені глядачами та кінокритиками.
2014 року Вуді Аллен був нагороджений премією «Золотий глобус» за великий внесок у світове кіномистецтво. Він отримував багато інших нагород: «Золотого лева», «Сезар», «Оскар». Також відомо, що режисер віддавав їх своїм батькам, а сам продовжував займатися творчістю.
Творча спадщина Вуді Аллена
Вуді Аллен став легендою американського кінематографа та прославився на весь світ. Йому вдалося зробити те, що багатьом здається неможливим, — змінити сучасне кіно шляхом створення нових жанрів, стилів, епізодів за участю популярних акторів та початківців.
Протягом усієї кар’єри з 1966 до 2014 років він зняв понад 50 фільмів. До більшості з них нью-йоркський режисер написав сценарії. Також у деяких кінопрем’єрах він був головним героєм. Кожен його фільм — шедевр кіноіндустрії для інтелектуалів, у якому гармонійно поєднуються гумор, кохання та матеріальні цінності.
Також колеги та глядачі поважають Вуді Аллена за трудоголізм. Він знімав велику кількість фільмів різних жанрів і вирізнявся високою швидкістю їхнього виробництва. Кращою прем’єрою було визнано художню комедійну мелодраму «Енні Холл», за яку Аллен здобув перемогу у 4 номінаціях на премію «Оскар».
У його фільмах переплітаються історії, що складаються з романтичних, кумедних та трагічних моментів людського життя. Вони представлені у комедіях, драмах, детективах. Серед них є багато тих, які стали популярними не лише в Америці, а ще й у багатьох інших країнах світу. А Вуді Аллен був визнаний одним із найвпливовіших кінорежисерів XX-XXI століть.
Особисте життя
Геній американського кінематографа Вуді Аллен досягнув великого успіху в кар’єрі, і при цьому був нещасним у коханні. Він був одружений кілька разів, проте жодна жінка не стала для нього ідеальною парою на все життя.
Першою його обраницею була Харлін Розен. Вони познайомилися на джазовому концерті, де Аллен грав на саксофоні, а Розен — на фортепіано. Молоді люди закохалися один в одного, а потім одружилися і переїхали до Нью-Йорка. Там Вуді Аллен писав гумористичні сценарії, а його дружина вивчала філософію. Через 5 років вони зрозуміли, що їм потрібно розлучитися. Харлі стверджувала, що причиною цього був складний характер Вуді. Вона виграла процес та отримала матеріальну компенсацію.
Зі своєю другою дружиною, актрисою Луїзою Лассер, американський режисер прожив лише 3 роки. Вона взяла участь у 4 його фільмах, але не захотіла далі продовжувати стосунки. Тоді Вуді Аллен присвячував багато часу творчості і мав коханку Дайан Кітон.
Після другого розлучення Вуді Аллен зробив паузу у стосунках. До 1997 року він не одружувався. Протягом багатьох років він жив один, попри увагу та прояв симпатії з боку багатьох шанувальниць.
Романтика у його житті знову з’явилася після знайомства з актрисою Мією Ферроу. Вони не були одружені, проте виховували сина Ронана Ферроу та 2 прийомних дітей. У них були тривалі стосунки, хоча вони теж незабаром закінчилися. Через кілька років пара розлучилася зі скандалом та судовими розглядами.