Американський актор, композитор та письменник, який поєднав сучасну музику з класичним театром та створив культовий хіп-хоп мюзикл «Гамільтон». Ідея народилася у метро після прочитання книги про Олександра Гамільтона — спершу її вважали божевільною, але згодом «Гамільтон» став одним із найуспішніших театральних проєктів XXI століття. Про те, як створювалася легендарна постановка та інші здобутки Ліна-Мануеля Міранди — далі на newyorkski.info.
Як формувалося творче мислення майбутнього генія
Лін-Мануель Міранда народився в родині пуерториканців на півночі Мангеттена — у світі, де поруч жили сальса, політика та психологія. Батько був радником мерів Нью-Йорка, мати — клінічним психологом. У домі звучали латинські ритми, а сімейні поїздки до Пуерто-Рико формували його відчуття коріння. Ім’я Лін-Мануель хлопчик отримав не випадково — на честь поетичного твору про війну у Вʼєтнамі, написаного пуерто-риканським автором.
Ще семирічним він побачив перший мюзикл — Les Misеrables. Враження було настільки сильним, що Лін зрозумів: театр — це більше, ніж розвага, це спосіб бачити світ. У школі він грав у мюзиклах, знайомився з репом і R&B та сміливо міксував жанри.
Навчання у Весліанському університеті стало переломним моментом. Там Міранда написав першу версію мюзиклу «На висотах» (In the Heights) — історії про Вашингтон-Гайтс, район, що був дзеркалом його власного дитинства.
У старших класах Лін працював у батьковому офісі, але робив завжди лише те, що захоплювало. Батько казав:
«Якщо його не хвилює завдання — він просто цього не робить. А коли це твій син, то ти замість звільнення лише понижуєш його».
Так само і в школі: улюблені предмети — блискучі оцінки, все інше — суцільний хаос. Та в цьому хаосі народжувався інший ритм — творчий.
Батько пізніше пояснював метод роботи сина:
«Навіть якщо він нічого не робить, окрім як їсть шоколадний торт — нехай їсть. Бо саме так замариновується наступна пісня».
Це звучить смішно, але влучно, адже творчість не підкоряється графіку. Вона приходить у тиші, на кухні опівночі, раптово — і Міранда знав це краще за всіх.
Роки пошуку та вибухового зростання
Після закінчення університету у 2002 році Лін-Мануель Міранда не пірнув одразу у гламур великої сцени. Його творча дорога почалася з маленьких телеролей, барів, мікрофонів та нескінченного пошуку власного ритму. Саме тоді він долучився до хіп-хоп імпровізаційної групи Freestyle Love Supreme, з якою виступав по всьому Нью-Йорку, а згодом — на міжнародних фестивалях, включно з легендарним Едінбурзьким Fringe.
Паралельно з імпровізаціями Міранда продовжував створювати мюзикли. Разом з режисером Томмі Кайлом та драматургинею Кіарою Алегрією Худес він допрацьовував «На висотах». Мюзикл поєднував хіп-хоп, сальсу та драму щоденного життя.
Прем’єра відбулася поза Бродвеєм у 2007 році, де Міранда грав головну роль Уснаві. Постановка одразу здобула увагу критиків, отримала дві премії Drama Desk та відчинила двері на головну театральну сцену країни.
У березні 2008 року мюзикл «На висотах» вибухнув на Бродвеї. Премія «Ґреммі» за найкращий альбом мюзиклу, 13 номінацій на «Тоні», 4 перемоги, включно з найкращим мюзиклом та найкращою оригінальною музикою. Акторська робота Міранди принесла йому власну номінацію на «Тоні». Це був момент, коли Америка почула його голос.
Лін грав у шоу до 2009 року, а потім повертався до своєї ролі під час національного туру. Пізніше він ще раз став Уснаві — у фінальних тижнях вистави у січні 2011 року, коли мюзикл завершив свій тріумфальний пробіг після понад тисячі постановок.
Міранда не обмежувався одним проєктом. Він перекладав пісні Сондхайма іспанською для відродження «Вест-Сайдської історії» 2009 року, писав музику для нового варіанту мюзиклу Стівена Шварца «Робота», виступав на бар-міцвах, викладав англійську у своїй школі, був ресторанним критиком та створював музику для реклами.
У 2011 році став співтворцем мюзиклу «Давай, вперед!», який вирушив у національний тур та потрапив на Бродвей, отримавши номінації на «Тоні». У 2012 році зіграв у відродженні Сондхаймового «Так ми пливемо все далі», а через два роки здобув «Еммі» за пісню «Більше!», написану для відкриття 67-ї премії «Тоні».
Ці роки стали для Міранди періодом шаленого зростання — творчої роботи на всіх фронтах, коли він пробував кожен жанр, кожен формат, кожен ритм.
Це був час, коли він загартовував свій стиль, шукав свій голос та готувався до того, щоби зовсім скоро перевинайти американський мюзикл знову.
Народження феномена «Гамільтон»
Коли Лін-Мануель Міранда випадково взяв до рук біографію Олександра Гамільтона, написану Роном Черноу, він і гадки не мав, що це стане одним із найважливіших рішень у його житті. Міранда порівнює Гамільтона з іммігрантами, яких знає: людьми, що працюють удвічі важче, щоб дійти до мети.
«Це просто угода. Це ціна входу до нашої країни», — пояснює він.
Лін побачив у Гамільтоні хлопця, який ніколи не зупинявся, і ця впертість нагадала йому реперів, що народжуються всупереч усьому. Ідея одразу спалахнула — перетворити цю історію успіху на мюзикл у ритмі хіп-хопу.
Спершу Лін написав одну пісню — «My Shot». Він сміється, коли згадує, що першим публічним виконанням майбутнього хіта став виступ у Білому домі. До того пісню чув лише його душ. Але коли зателефонували з Білого дому, відмовлятися було неможливо. Виступ зняли на відео, яке згодом стало вірусним та буквально рознесло ім’я Міранди між вчителями та школами задовго до того, як мюзикл з’явився на Бродвеї.
Та справжня робота почалася після того, як режисер Томмі Кайл став його партнером. Після перших офф-Бродвейських показів вони сідали удвох та складали списки з двадцяти й більше правок: переписували сцени, скорочували пісні, додавали нові рими.
«Ми просто вибивали їх одну за одною», — згадує Лін.
Попереду були роки невтомної праці — шість років без зупинки, десятки варіантів текстів, сотні годин музичних експериментів.
Особливою стала й робота над кастингом. Коли критики заговорили про кольоровий склад, Міранда щиро не розумів, що має викликати подив. Він просто чув на сцені сучасний хіп-хоп — а значить, бачив у ролях тих, хто живе в цій культурі природно.
У 2015 році «Гамільтон» вибухнув у Нью-Йоркському громадському театрі, а потім стрімко перейшов на Бродвей. Успіх мюзиклу був шалений: Пулітцерівська премія за драму, 16 номінацій на «Тоні», з яких 11 перемог, «Ґреммі» за найкращий альбом. Сотні тисяч глядачів, розпродані місяці наперед.
У липні 2016 року Лін востаннє вийшов на сцену у ролі Гамільтона. Але його історія на цьому не завершилася. Постановка підкорила Вест-Енд, принесла сім премій Олів’є, а у 2019 році Міранда повернувся до ролі у Пуерто-Рико, присвятивши ці вистави відбудові мистецьких інституцій після урагану Марія.
Знятий Бродвейський «Гамільтон» у 2020 році вийшов на платформі Disney+ та знову захопив світ — тепер вже з екранів.
Поза Бродвеєм
Після тріумфу «Гамільтона» Міранда продовжив активно творити. Він працював над бродвейським мюзиклом «Нью-Йорк, Нью-Йорк» та створив концептуальний альбом для адаптації роману «Воїни», завершений у 2024 році.
У кіно Міранда проявився як режисер та актор: зняв повнометражний фільм «Тік, тік… Бум!», зіграв ліхтарника Джека у «Поверненні Мері Поппінс», а в серіалі «Темні матерії» втілив Лі Скорсбі. Він також продюсував проєкти на кшталт серіалу «Фосі/Вердон».
Його співпраця з Disney стала одним з головних напрямів: Міранда писав музику до «Моани» (пісня «Як далеко я піду» отримала номінації на «Оскар» та «Ґреммі»), створив композиції для «Енканто», працював над рімейком «Русалоньки», приквелом «Муфаса: Король Лев» тощо.
Він долучався і до великих франшиз: писав музику для «Зоряні війни: Пробудження сили» та «Скайвокер. Світанок», іноді з’являючись у камео. На телебаченні грав та створював музику для «Доктора Хауса», «Бруклін 9-9», «Качиних історій», а також брав участь у сатиричних проєктах на кшталт шоу Джона Олівера.
Проте Лін-Мануель не забуває про активізм. Він активно підтримує Пуерто-Рико, особливо після урагану Марія, організовуючи благодійні вистави та збори коштів, а також підтримує культурні й освітні ініціативи. Він допомагав у відновленні Театру університету Пуерто-Рико та фінансував місцеві мистецькі проєкти, використовуючи власний вплив та ресурси.
Лін-Мануель продовжує залишатися людиною, яка не тільки творить мистецтво, а й змінює світ навколо себе, поєднуючи талант, активізм та відданість культурі.
Джерела:
https://www.britannica.com/biography/Lin-Manuel-Miranda
https://www.ted.com/pages/lin-manuel-miranda-daydreams-transcript
https://www.arts.gov/stories/podcast/revisiting-lin-manuel-miranda?utm_source=chatgpt.com
https://www.instagram.com/lin_manuel