Штат Нью-Йорк — не лише епіцентр фінансових та культурних подій, але й справжня мекка для шанувальників різноманітних фестивалів. Саме тут кожний може обрати те, що йому до душі. Далі на newyorkski.info.
У своїй безкраїй мозаїці культурних подій та захоплюючих подій Нью-Йорк виступає як світова столиця розваг і розвитку. З давніх часів цей епіцентр культурного розмаїття приваблював увагу творчих індивідів, гостей та прихильників мистецтва з усього світу.
Його вулиці переповнені енергією та вибухами кольорів під час численних фестивалів, що проймають серце міста і змушують кожного відчути імпульсний ритм Нью-Йорка. Неабияка розмаїтість культурних заходів, які тут відбуваються, надихає та вражає.
Нью-Йорк розважає гостей та місцевих мешканців неймовірними подіями, один із визначних фестивалів штату – Вудстокський музичний фестиваль, які існує ще з 20 століття.
15 серпня 1969 року на молочній фермі Кетскіллс поблизу містечка Бетел, штат Нью-Йорк, розпочався Вудстокський музичний фестиваль, на котрому за три дні виступило 32 групи та виконавці. Попри відсутність елементарних побутових умов, охорони та дощову погоду його відвідало понад 400 тисяч людей, завдяки чому Вудсток став поворотним моментом у рок-музиці та символом завершення епохи хіпі.
Ідея створення фестивалю
В це складно повірити, але фестиваль було створено чотирма молодими людьми, найстаршому з яких на момент проведення “Вудстоку” було лише 27 років. А почалося все з того, що Майкл Ленг — який у ті часи повністю відповідав образу босоногого хіпі з копицею кучерявого волосся і без копійки грошей у кишені — почав мріяти про комуну далеко від великих міст, де музиканти змогли б творити на втіху. Він сам дуже цікавився музикою і навіть був менеджером гурту “Train” із Сан-Франциско. У своїх мріях Майкл вже у всіх фарбах уявляв собі цей “райський хіпі-куточок”, але була одна проблема. Він не мав грошей на втілення амбітного проєкту.
Через деякий час Майкл зустрів Арті Корнфілда, віцепрезидент репертуару компанії “Capitol”, і з подивом знайшов у ньому свого однодумця. Молоді люди зайнялися ідеєю створення музичної студії на “Вудстоку”, яка відчинить двері для всіх талановитих виконавців гарної музики. Залишалося знайти спонсорів.
Тим часом у Нью-Йорку Джон Робертс, спадкоємець фармацевтичної компанії, та його друг Джоел Розенман мізкували над протилежним питанням — куди вигідно вкласти гроші Робертса. За відсутності власних ідей вони розмістили оголошення в “New York Times”, у тексті якого були такі слова: “Молоді люди з необмеженим капіталом шукають цікаві, законні інвестиційні можливості та бізнес-пропозиції”.
Якимось дивом, серед цього купу божевільних і шарлатанських ідей Робертсу та Розенману потрапила на очі пропозиція Ленга та Корнфілда. “Чому б і ні?” – вирішили вони. Після зустрічі чотирьох молодих людей у лютому 1969 року ідея зробити музичну студію переросла в ще грандіозніший і послідовніший план: організувати триденний рок-фестиваль на 50 000 осіб, а на вторговані від нього гроші побудувати великий культурний центр зі звукозаписними студіями та ретритом для музикантів.
Організація фестивалю
Четверо молодих людей зайнялися організацією музичного фестивалю. На власні гроші вони також надрукували квитки ($7 — за один день, $13 — за два та $18 — за три дні), які почали продаватися у невеликих місцевих магазинчиках та відділеннях пошти. Словом, кожен із цієї “фантастичної четвірки” на кілька місяців став людиною-оркестром: треба було врегулювати всі питання з власниками території, домовитися про доставку їжі, знайти музикантів та вмовити їх виступити на нікому не відомому фестивалі, а також найняти всіх необхідних співробітників, від обслуговуючого персоналу до служби безпеки.
Відкриття першого фестивалю
Фестиваль був навіть на межі зриву, адже місцеві були налякані тим, що в їхньому місті буде проходити фестиваль такого масштабу. Але, на щастя, організаторам вдалось розв’язати це питання.
Як відомо, спочатку фестиваль планувалось провести у самому місті Вудсток, але, не знайшовши для нього місця, організатори орендували парк “Міллз” у місті Воллкілл поблизу. Міська адміністрація заборонила захід і його довелось перенести у містечко Бетел, де у місцевого фермера була взята в оренду земельна ділянка площею 240 гектарів. Через пізню зміну місця проведення фестивалю, в організаторів залишалося мало часу для його підготовки — всі ресурси були вкладені у зведення сцени та не вистачило коштів для будівництва огорожі та найму охорони.
Завдяки рекламі по радіо Вудстокський фестиваль, що проходив під гаслом “Три дні музики та миру”, привернув увагу великої кількості відвідувачів, які заполонили дорогу з Нью-Йорка — через великі пробки люди залишали машини на автостраді і йшли кілька кілометрів пішки розмитими після дощу сільськими дорогами та полями. Фестиваль розпочався 15 серпня 1969 року із годинним запізненням і більшу частину дня пройшов під дощем.
Хто брав участь у фестивалі?
Попри те, що у фестивалі відмовились взяти участь музичні лідери того часу “The Doors”, “Led Zeppelin”, Боб Ділан, “The Beatles”, Френк Заппа, “Procol Harum”, “Jethro Tull”, “Chicago” та “The Byrds”, Вудсток за три дні зібрав понад 400 тисяч відвідувачів, для яких серед інших виступили Джо Кокер, Карлос Сантана, Дженіс Джоплін, Раві Шанкар, Джоні Вінтер, групи “Blood, Sweat and Tears”, “Creedence Clearwater Revival”, “Canned Heat”, “Nash and Young”, “Grateful Dead”, “The Jefferson Airplane”, “Sly and the Family Stone”, “Ten Years After”, “The Who” та Джиммі Хендрікс, який закривав фестиваль 17 серпня.
Трагічні наслідки фестивалю
Попри погану погоду, відсутність елементарних побутових умов та охорони, фестиваль пройшов практично без ексцесів, хоча і з трьома смертями (від передозування героїном, наїзду трактором і падіння з висоти) і став помітним явищем культури, яка переживала завершення епохи хіпі та бітників. За подіями фестивалю був знятий тригодинний документальний фільм “Вудсток”. 3 дні миру і музики”, який у 1971 році отримав премію “Оскар”, а у 2007 році журнал “Rolling Stone” назвав “Вудсток” серед 50 подій, які змінили історію рок-н-ролу.
Після “Вудстоку”
Організатори “Вудстоку” були приголомшені подією, що відбулася, але у них навіть не було часу насолодитися тим фактом, що вони створили найпопулярніший музичний фестиваль в історії, оскільки перш за все зіткнулися з боргом в 1 мільйон доларів і 70 судовими позовами, які були подані проти них. Але до їх великого полегшення, фільм про фестиваль, випущений через рік, здобув загальне кохання і навіть отримав “Оскар” у 1971 році. А головне, що прибуток від нього покрив більшу частину їхніх боргів.
Зрозуміло, що такий культовий фестиваль гріх було не повторити. Тому було зроблено кілька спроб відродити “Вудсток” та його феноменальну атмосферу. Але жодну з них не можна назвати по-справжньому успішною. У 1999 році сам Майкл Ленг, ідейний натхненник оригінального “Вудстоку”, взяв участь в організації фестивалю, який також мав своїм слоганом “мир, кохання та музику”. Проте дух першого “Вудстоку” вже був безповоротно втрачений — ціни на квитки підскочили у півтора раза, їжу та напої тепер можна було купити лише на території фестивалю (при цьому пляшка води коштувала $4, а гамбургер цілих $10). А посилення контролю, як не дивно, справило зворотний ефект.
