Найвідомішим твором американського письменника Джерома Селінджера є роман «Ловець у житі», що побачив світ у 1951 році та мав значний вплив на американське суспільство. Твір був вершиною кар’єри митця й водночас її кінцем, адже Селінджер прагнув уникнути публічності й покинув письменницьку діяльність. Розповідаємо більше про цю непересічну особистість на newyorkski.info.
Ранні роки та родина
Джером Девід Селінджер народився у Нью-Йорку 1 січня 1919 року. Його батько Сол був євреєм. Він торгував м’ясними продуктами та сиром. Мати була католичкою та мала ірландське походження. У Джерома була старша сестра Доріс. Мати виховувала дітей у традиції методизму. Стосунки сина з батьком були доволі прохолодними. Тато мріяв про те, щоб Джером багато заробляв, досяг високого соціального статусу та продовжив сімейний бізнес, але хлопця такі перспективи аж ніяк не приваблювали.
Хлопчик, який ріс напів’євреєм, в атмосфері юдейсько-кельтського дуалізму та антисемітизму, з дитинства відчував внутрішній конфлікт. Ця суперечливість стала багато в чому визначальною для його долі.
Дитинство Джерома Селінджера минало у Нью-Йорку, на заході Мангеттена. Він відвідував декілька приватних шкіл, але з кожної був відрахований, бо не виявляв бажання навчатись. Потім юнак вступив до військової школи «Веллі-Фордж» у Пенсільванії, щоб переїхати якомога далі від батьків.
Саме у цей період Джером почав писати. Він завжди був у центрі уваги, відрізнявся товариськістю та умінням розповідати веселі історії й анекдоти. Проте у вечірках з вживанням алкогольних напоїв участі не брав. Дотепний юнак був капітаном фехтувальної команди.
На роздоріжжі
Після завершення навчання потрібно було обирати подальший шлях, але юний Селінджер не був певний, що йому робити. Батько, який все ще не втратив надії долучити сина до сімейного бізнесу, взяв його у подорож до Польщі та навчав специфіки морських перевезень м’ясних продуктів.
Справа ця Джерома не цікавила, але у мандрівку він вирушив охоче. Неприємні враження від скотобоєнь остаточно переконали юнака у тому, що цей бізнес не для нього. Через огиду до всього побаченого Селінджер навіть став вегетаріанцем. Водночас подорож дала йому можливість ближче познайомитись з європейською культурою та вивчити німецьку мову.
Після відвідин Польщі юнак майже рік прожив у Відні, а потім повернувся на батьківщину. Він вступив у коледж Урсінус, але швидко втратив інтерес до навчання. Крім того, відчував навколо себе антисемітські настрої й не хотів із цим миритись.
Надалі юний Джером відвідував літературні курси при Колумбійському університеті. Їх проводив редактор журналу «Сторі» Віт Барнетт, який запам’ятав, як Селінджер сидів в останньому ряду та весь час споглядав щось за вікнами аудиторії. Лише під кінець семестру він написав оповідання «Підлітки». Барнетт вирішив опублікувати твір 21-річного Джерома у своєму виданні. У цей час Селінджер почав упевнено говорити друзям, що неодмінно стане великим письменником і продовжував писати оповідання для газет та університетських збірок.
У наступні роки Джером плавав Карибським морем та навіть вирушив до Індії на шведському лайнері «Кунгсхольм», а у 1942 році його призвали до лав армії. Військова служба Селінджера тривала два роки. Він взяв участь у Другій світовій війні у складі 12 піхотного полку 4-ї піхотної дивізії США. Для служби у піхоті Джером був непридатний через серцеву аритмію, але він не став ухилятись від мобілізації. У 1944 році взяв участь у висадці на узбережжя Нормандії, виконував обов’язки зв’язкового та служив у контррозвідці.
У 1945 році Селінджер був госпіталізований з нервовим зривом. Пізніше до В’єтнамської війни він висловлював презирство й глузував з тих, хто йшов на неї добровольцем. Водночас трагічний воєнний досвід відіграв важливу роль у формуванні Джерома Селінджера як письменника. Перебуваючи в Німеччині, він одружився з Сильвією Вельтер, але пара розлучилась невдовзі після переїзду до США.
Літературна творчість Джерома Селінджера
Кар’єру письменника Джером Селінджер розпочав з публікації своїх оповідань у нью-йоркських журналах. Його першим серйозним успіхом став твір «Чудовий день для рибки-бананки», який був надрукований у 1948 році у журналі «The New Yorker». Ця історія розповідає про один день з життя Сеймура Гласа та його дружини. Пізніше Селінджер створив велику уявну сім’ю Гласів, яка мала сімох дітей, й описав їх у серії оповідань.
Після успіху першого оповідання журнал запропонував Селінджерові контракт на подальші публікації. Він погодився, а паралельно продовжував наполегливо працювати над історією Голдена Колфілда, публікуючи її фрагменти, аж доки вона не перетворилась на цілісний твір.
У 1951 році світ побачив єдиний роман письменника під назвою «Ловець у житі». Він був схвалений критиками та читачами й досі залишається популярним серед старшокласників і студентів. У поведінці та думках головного героя твору Голдена Колфілда вони вбачають схожість з власними настроями. Через декілька місяців після публікації роман посів перше місце у списку американських бестселерів.
На той час були опубліковані майже всі найвідоміші оповідання Селінджера й у 1953 році була надрукована збірка «Дев’ять оповідань». Упродовж 1960-х років світ побачила новела «Френні і Зуї» та повість «Вище крокви, будівничі».
Та фактично, після гучної популярності роману «Ловець у житі», Селінджер почав вести життя відлюдника. Він відмовлявся від інтерв’ю, а після 1965 року припинив друкуватися та писав виключно для себе. Письменник вирішив переїхати у штат Нью-Гемпшир, де придбав заміський будинок неподалік від річки Коннектикут. Його дім був розташований просто серед лісу – якомога далі від міста та сусідів.
Останнім відомим твором письменника стала повість «Шістнадцятий день Гепворта 1924 року», яка була надрукована у 1965 році.
Особисте життя та останні роки письменника
Вдруге Джером Селінджер одружився у 1955 році. Його обраниця Клер Даґлас була молодшою за нього на 15 років. До маєтку у Корніші вони переїхали разом. Спочатку письменник контактував з місцевою громадою та навіть погодився спілкуватись з учнями місцевої школи. Проте, коли одна з учениць узяла в нього інтерв’ю для шкільної газети, а натомість опублікувала його в пресі, Селінджер розлютився та відмовився від занять. Відтоді він не спілкувався ні з ким, крім своєї дружини.
У 1955 році у пари народилася донька Маргарет, пізніше на світ з’явився син Метью. Селінджер був хорошим батьком, розповідав дітям оповідання, але стосунки в родині псувала його письменницька діяльність та спосіб життя.
У цей час період Джером Селінджер написав низку оповідань про родину Гласів. Проте він не завершив цей цикл і вирішив назавжди покинути літературу. На його думку, популярність принесла більше шкоди, ніж користі. Тому він відгородився від навколишнього світу, відмовлявся давати інтерв’ю та уникав будь-кого, крім родини. Натомість письменник захопився буддизмом та індуїзмом, що знайшло відображення в його останніх творах. Крім того, Селінджер цікавився саєнтологією та гомеопатією. Саме цим заняттям він присвячував свій час.
У 1966 році він розлучився із Клер. Короткий час жив разом з 18-річною Джойс Мейнард, яка потім стала письменницею. У 1998 році вона видала книгу спогадів, а також продала листи письменника. Їх викупив Пітер Нортон і повернув автору.
Джером Селінджер пішов з життя у Нью-Гемпширі 27 січня 2010 року. Йому був 91 рік.