Бродвей є чи не найвідомішою сценою у світі, яка задає тенденції у сфері музичного театру. Не буде вигадкою сказати, що кожен театрал мріє поставити власне шоу на одній з понад 40 знаменитих сцен у Нью-Йорку. Неважливо, чи це актор, чи режисер, композитор або хореограф – Бродвей вже багато років залишається мрією для людей творчих професій. Спадщина цього театрального району складається з таких хітів як Hamilton, Wicked, The Phantom of the Opera, The Lion King і т.д. Бродвейські мюзикли вважаються зразковими й вже давно стали однією з культурних родзинок мегаполіса. Не менш цікавою темою є залаштунки Бродвею. Тож у цій статті на сайті newyorkski.info ми дізнаємось про всі секрети створення мюзиклів – від написання сценарію до майстрування декорацій.
Як Бродвей став світовою столицею музичного театру?
Хоч Нью-Йорк не став містом, яке перше оцінило привабливість театральних прем’єр, проте мегаполіс став тим місцем, де цей жанр зумів якнайкраще розвинутись. І про це свідчить популярність не якогось одного театру, а світова слава цілого району, який складається з 41 професійної сцени. А мова йде про Бродвей, який ще відомий як Бродвейський театр або Театральний квартал. Центральна вулиця Нью-Йорка завжди якнайкраще відбивала настрої населення. Коли мегаполіс перемагала злочинність та свавілля, саме Бродвей першим про це сигналізував, а коли люди прагнули розваг, то район, звичайно ж, пропонував їх. У середині XVIII століття ньюйоркці вперше змогли відвідати місцевий театр. З того часу в місті гастролювали різні трупи й відкривалось все більше культурних закладів. А вже в середині XIX століття Бродвей став чітко асоціюватись з театральним життям міста. Нью-Йорк зумів розвинутись від того, щоб приймати в себе спадщину інших країн, до того, щоб створювати власні шоу.
У 1866 році місто вперше представило мюзикл – The Black Crook, а у 1906 році була встановлена перша електрична вивіска на честь прем’єри The Red Mill. Через роки мюзикли та мерехтливі вогні стали незамінними атрибутами Театрального кварталу. Яскраві шоу якнайкраще пасували Бродвею. Район збирав багато туристів, театральних діячів та місцевих. І всі вони прагнули активностей. Коли гості відвідували мегаполіс, то очікували швидких вражень. Театрали прагнули проявити себе і тому шоу з танцями та співами давали їм бажану роботу. Видовищність й драматургія допомогли мюзиклам зайняти своє місце на театральній сцені. Ба більше, бродвейські шоу влучно передавали атмосферу Нью-Йорка, який заманював своїми можливостями.
Якщо зв’язок Бродвею та мюзиклів починався як розвага, то вже у 1940-х роках знані композитори та драматурги вивели цей жанр на новий рівень. Oklahoma, West Side Story та інші постановки змінили думку суспільства про начебто легкі шоу. Тоді мюзикли почали асоціюватись з влучними діалогами, хітовими композиціями та важливими сенсами. З кожним новим поколінням творців на такі шоу виділялось все більше грошей, а вони задавали тренди у театральному світі. Масштаб, підготовка й задум бродвейських мюзиклів став еталоном для всього світу, а ваги цьому досягненню додавало й те, що цей рівень підтримували всі заклади на перетині знаменитої вулиці. Відтоді Бродвей перетворився на столицю музичного театру.
Від ідеї до сценарію
Якщо для успіху мюзиклу повинно зійтися багато факторів, то для початку роботи над ним достатньо лише однієї ідеї. І вона може зародитись у голові лібретиста, композитора чи автора пісенних текстів. Саме з цього тріо починається робота над музичним шоу. Якось відомий театральний режисер Оскар Гаммерштейн II дав своєму протеже й не менш знаному композитору – Стівену Сондхайму цікаве домашнє завдання. А воно полягало в тому, щоб написати чотири мюзикли:
- за мотивами п’єси, яка подобалась
- на основі п’єси, яка потребувала вдосконалення
- заснований на недраматичному творі
- оригінальну роботу
Так Гаммерштейн якнайкраще зумів підготувати учня до роботи. Більшість бродвейських мюзиклів – це власна ідея автора або ж натхнення якоюсь книгою чи фільмом, адаптація п’єси чи римейк вже відомого шоу.
Оскільки в мюзиклі левову частку займає музика, то часто створення шоу починається саме з неї. Багато композиторів працюють у парі з авторами пісень, а дехто створює музику і текст самостійно. Лише одна пісня може дати поштовх для створення цілого шоу. А буває і навпаки, коли ідея народжується в голові лібретиста або ж автора книги. Тоді все починається з діалогів й сюжетних поворотів, які згодом доповнюються музичним рядом. Так чи інакше, ця команда не може обійтися без вкладу один одного. Коли ж музика, тексти пісень, персонажі й сюжетні лінії складаються в єдину картину, тоді починаються читання й воркшопи. Команда вдосконалює сценарій, прибирає все лишнє чи додає те, чого бракує.
Робота над сценарієм не закінчується тоді, коли його затвердили. Навіть після прем’єри або декількох показів мюзикл зазнає значних змін. Щось, що виглядає геніальним на папері, може взагалі не працювати для публіки. І на цьому етапі важливо прийняти ці зміни, відмовитись від того, що гальмує шоу. Як вважав Гарольд Прінс, потрібно дати собі дедлайн, після якого робота або є досконалою, або ідея провалилась. І це звучить надзвичайно мудро, адже якщо на римейк мюзиклу йде приблизно рік часу, то підготовка власного шоу вимірюється декількома роками, з яких рік чи два займає написання сценарію.
Кастинги, репетиції та залаштунки роботи
Коли сценарій потрапляє на стіл, тоді починається період воркшопів й репетицій. Команда стрімко збільшується, адже до неї додаються професіонали різних галузей. Найперше підбираються актори, які зуміють втілити персонажів на сцені. Часто трапляється так, що ті, хто працюють над сценарієм, вже знають, яка акторка чи актор підійде на ту, чи іншу роль. Під їх манеру гри пишуться пісні й створюються діалоги. Якщо ви думали, що Бродвейський театр – це велика структура, то насправді в ній чудово працює сарафанне радіо. Усі між собою знаються, тож запросити когось до проєкту не є проблемою. Однак бродвейські мюзикли все більше тяжіють до кінозірок, які приносять шоу неабияку впізнаваність. Ну а якщо мюзикл шукає нові імена, то тут настає черга довжелезних кастингів. А це шанс як для початківців, так і для “місцевих” акторів.
Бродвейські шоу вражають своїм масштабом, тож потребують чимало театралів. І мова йде не лише про головні ролі, а й про тих, хто стає дублерами, дублерами дублерів і т.д. Трапляється так, що, прослуховуючись для основного складу, актору пропонують зайняти резервне місце. А ця місія потребує не менше зусиль, адже дублери відвідують багато репетицій, вивчають одночасно кількох персонажів й повинні бути завжди напоготові. Проте така праця окуповується, коли актору щастить перейняти головну роль. Хоч зірки й допомагають в піарі мюзиклів, проте вони підписують невеликі контракти, після чого повертаються до звичної роботи. А їх замінюють дублери чи бродвейські знаменитості.
Як тільки персонажі отримують своїх виконавців, актори перестають належати собі. Кожен їх рух, репліка й взаємодія на сцені перебуває під контролем режисера й хореографа. Стівен Сондхайм розповідав, що коли вперше демонстрував свою музику на сцені, то режисер одразу запросив його бачення подій у мюзиклі. Якщо спершу знаний композитор розгубився, то пізніше став улюбленцем кожного художнього керівника. Чоловік навчився працювати у тандемі, де він і режисер доповнювали розуміння один одного про те, що має відбуватись на сцені. Бродвейські мюзикли працюють як чіткий механізм, де кожна дія має своє місце й час. Саме тому репетиції є чи не найвиснажливішим процесом, коли доводиться відточувати все до ідеалу.
Тлом для сценічних перипетій є робота дизайнерів. А це те, що створюють костюмери, звукорежисери, художники по світлу, спеціалісти з комп’ютерних технологій і т.д. Саме вони дозволяють шоу називатись таким. У їхній роботі важлива як творча частина, так і точність виконання. Технічна команда вивчає кожен рух акторів, щоб вчасно направити світло чи увімкнути анімацію. На Бродвеї важливу роль відіграє кожен компонент мюзиклу, тож для декорацій перебирають тисячі різноманітних текстур чи кольорів, поки затвердять ідеальний варіант. Хтось надає перевагу мінімалізму, щоб публіка могла краще відчувати акторів, інші ж поринають у вир сучасних технологій. Так чи інакше, ця професія вимагає скрупульозності й трохи віри в диво, що під час прем’єри все складеться. Дизайнери надихаються реальними локаціями фільмів чи книг, щоб відтворити сюжет на сцені. А ще вони переконані, що навіть найменша деталь впливає на сприйняття глядачів. І хоч автори цих шедеврів залишаються непоміченими, проте вони промовляють до залу через свої роботи.
Успіх мюзиклу
Поставити шоу на Бродвеї – це неабияке досягнення, проте воно несе для команди й чимало випробувань. І це потребує не лише вмілої підготовки, але й крихти удачі. Ще кілька десятків років тому для бродвейської слави достатньо було геніальної ідеї та втілення, а зараз цих критеріїв стало набагато більше. Театральний успіх – це і сценарій, і вміла реалізація, і маркетинговий хук, прихильність критиків, любов глядачів та прибутковість. Досвідчені команди з приємною ностальгією згадують ті часи, коли автори виступали з новою ідеєю кожні два роки, щоб підтвердити свій рівень. Ну а зараз про це навіть не йдеться, адже для прем’єри в Театральному кварталі слід багато разів подумати й зважити всі ризики.
Цікаво те, що чимало бродвейських мюзиклів починають свій шлях з інших сцен. Особливо це актуально для нових шоу, які дебютують на Off-Broadway чи у театрах інших міст. І перш ніж таке шоу потрапить на омріяну нью-йоркську вулицю, воно повинно здобути славу за її межами. Та це лише один з багатьох пунктів успішного проєкту. У сучасному світі все дуже швидко змінюється, тож команді доводиться продумувати величезну піар-компанію, щоб хоч на трохи, а бажано надовго, втримати увагу публіки. Зіркові актори й вірусні тіктоки, хітові саундтреки та захопливі перформанси – шоу повинно стати відомим ще до свого дебюту. Не завадить у цьому процесі заручитися вдачею. Звичайно, композитори, режисери та інші творці ніяк не можуть передбачити трендів, адже мюзикл створюється декілька років, проте все має бути вчасно. Так, наприклад, сталось з вже легендарним шоу Wicked, яке отримало шалений буст від кіноадаптації.
Ну а визначальним днем для будь-якого шоу є, звичайно, прем’єра. Саме тоді команда пожинає плоди своєї праці. Відгуки надходять як від глядачів, так і від критиків. До того ж на реакцію не доводиться довго чекати. Експерти оцінюють все до найменших дрібниць: акторську гру, сюжет, декорації, костюми й інші моменти. А найкращі справедливо отримують свою нагороду – Tony Award. Лише після цього мюзикл стає частиною Бродвею, де народжуються постановки, що підкорюють світ.
